Давайте розглянемо що відбувається в масовій людській психології інстинктології поки що лише на теренах сучасної України.

Один мій близький знайомий, в минулому – заступник директора здоровенного індустріального підприємства – неодноразово казав мені, жовтодзьобу, що радянська влада зробила з людей цілу націю злодіїв. Я над тим не дуже розмірковував аж допоки не настала пора в Україні створювати агропідприємства, фермерство і бізнес взагалі. Тоді ходив жарт, що воєнізована охорона з поля до елеватора підвищує врожайність удвічі. Практикою тих років доведено, що для забезпечення дохідності агропідприємства, не менше десяти відсотків обороту повинно йти на охорону. Причому охорону фахову, не з місцевих. Про це в деталях можуть розповісти наші сучасні відомі керівники агробізнесу. Як їм велося починати капіталістичний бізнес на рештках радянських колгоспів.

Я особисто дійшов висновку, що основна причина проблеми криється у наступному:

Для суспільства нормальним є жити крадіжкою через радянський інстинкт виживання. Оце відчуття нормальності, загальної толерантності до нечесності і крадіжки є основою наших теперішніх проблем.

Краде влада – це ОК. Всі (60-80%^[1]) мріють дорватися до влади щоб красти безкарно.

Податкова та інші уповноважені оббирають народ, який, небезпідставно, міряючи по собі, вважає, що податки не йдуть на суспільну користь, а розкрадаються.

Ну, і народ, також не лишається осторонь, відриваючи від держави, що може, вважаючи (небезпідставно), що має на це всі права.

Поки був мир, був якийсь баланс і консенсус. Хуторянство процвітало, витискаючи з країни творче й інноваційне, але загалом болото було тепле й багате. Вистачало більш-менш усім, якщо не брати до уваги депресивні регіони.

А вже як під час війни почало як не в себе красти і цивільне і військове керівництво^[2] – згори і до комбата, народ нарешті почав ремствувати. Бо плата за ці крадіжки – людські життя. Мобілізація і СЗЧ, стали мемами сучасних українських реалій. До людей, ціною життів почало доходити, що красти й шахрувати – недобре.

Зауважте собі: це не критика. Це констатація факту з метою пошуку рішення.

Тепер, питання інтелектуалам: на якому щаблі соціальної «харчової» піраміди знаходиться наше суспільство?

Родова памʼять. Як впливає і як з цим бути. Епігенетичний вплив^[3].

Гадаєте, лише українці схильні до поведінки пуголовків? Аж ніяк. І світова література, і наукові дослідження вказують на схильність людей до крадіжок та насильства, якщо суспільство знаходиться в умовах виживання^[4]. Чоловік чоловіку вовк. Ну вовк, то голосно сказано. Радше пацюк.

Найближча історія нашої країни, радянське суспільство, попри все, було здебільшого рабським. Країною правили раби, а значить страх і неуникний з народження «долґ Родінє». Не життя, а виживання в цьому суспільстві, особливо в сільській місцевості. Це і розкуркулювання і голодомор, і друга світова, де українці добували зброю в бою^[5].

Поколіннями наші співвітчизники накопичували оті генетичні маркери, ту епігенетичну памʼять, про яку говорять сучасні вчені. Із царськоі Росії, через люмпенський радянський союз до сучасної, трохи менш радянської України. Наскільки зменшилась наша генетична совітськість? Ну, на десять-тридцять відсотків. Лишаючи десять відсотків на природний рівень жадібності. Так, приходимо до цифри 60-80%, як умовисновок про рівень готовності наживатися на нещасті ближнього.

Аристократія – влада найкращих.

Слово “аристократія” походить від грецьких коренів “aristoi” – найкращі – та “kratos” – влада, що буквально означає “правління найкращих”^[6]. З часом ідеальна аристократія трансформувалася у щось віртуальне, створивши свій уявний кастовий світ^[7].

Британці кажуть, щоб стати аристократом, потрібно народитися, здається, в третьому поколінні, яке не боролося за виживання. Вже не памʼятаю, підкажіть, будь ласка. Важливо, що повинно пройти переродження і безпечний досвід, щоб позбутися маркерів страху і потреби виживання. Чи є такий час в України, зважаючи на сучасну психологію нації? Чи є дійсно найкращі серед нас?

Війна, як засіб очищення, виділила [не]багато таких людей. Воїнів, які служать вищій ідеї. Захисту життя, свободи і гідності. Власних і народу. Начхавши на ті 61-80%. Це наша перша група, яка дає країні надію.

Хто ще? Де загальне бачення, стратегія? Не далі виборчих гасел та примітивного бачення України, або як житниці, або як джерела гарматного мʼяса. Політкоректно кажучи – захисника Європи.

Свого нема. Прийдуть чужі, як бувало не раз в нашій історії, і робитимуть стратегії і своє бачення, в якому ми, українці – виконавці. Прийдуть не прямо – через владу шанованих нами людей, через міжнародні закони і угоди.

Софтверна емуляція. Віртуальна машина.

Що зашито в нашу суспільну свідомість ми побачили. Статистика невблаганна. Добра новина в тому, що побачили! Як же, зайчику, мені не плакати створити нашу власну еліту?

Тваринний інстинкт долається усвідомленістю і побудовою корисних рефлексів постійним тренуванням. Духовна і моральна практика. Усвідомлений приклад для наших дітей.

На тому «залізі», з яким ми прийшли у світ запускаємо віртуальну машину людських якостей.
Конкретно: кожна наша дія і прагнення усвідомлюється і вимірюється на предмет досягнення мети – творення людських якостей, бути людиною.

Батарея сідає вдвічі швидше. Машина повільна і глючить. Але вже задає схему^[8]. Вже дає приклад навколо. І навіть вирішує практичні задачі. Іншого заліза не маємо. Китайці не завезли, слава Богу!

1. Я оцінював 60%. Мої бойові друзі стверджують, що рівень крадіжок в армії – 80%. Хочеться вірити, що не у всій. ↑
2. Висновки зроблені по матеріалах інтервʼю, а також українських та іноземних ЗМІ. Автор використовує цю інформацію, як загальновідому, не маючи можливості і наміру звинуватити когось конкретно. ↑
3. https://www.bbc.com/ukrainian/vert-fut-47725277. Чи успадковуємо ми травми, пережиті нашими батьками й дідами? ↑
4. Ця стаття в Medium дещо про інше, але там багато прикладів, які стосуються нашого питання. ↑
5. Братський союзний народ – це той, хто в першу чергу йде під ніж. Доведено бурятами. Доведено другою світовою війною. ↑
6. https://gelios.ua/hto-taki-arystokraty-vid-davnih-elit-do-suchasnyh-spadkoyemcziv/ ↑
7. https://esu.com.ua/article-43226 ↑
8. Один з варіантів схеми обговорюється на нашому сайті. ↑