Метрики оцінки моделей державотворення. Вступ

Дослідження моделей державного устрою має давню традицію — від Платонівської «Держави» до сучасних метрик та баз даних Varieties of Democracy.

Проте, на нашу думку, метрики носять досить однобокий характер або спираються на середньостатистичні дані. А досвід життя в сучасному світі показує, як “гарно” деякі люди та організації можуть  викривляти статистику, підтасовувати «факти», керувати соціальними настроями тощо.

Ось конкретний приклад (стаття).

«Від однобокості до синтезу: чому класичні метрики державотворення недостатні» 

Тому ми пропонуємо синтетичний пул метрик, придатний для систематичного порівняльного аналізу будь-яких моделей державотворення — як реально існуючих (конституційних систем, державних устроїв), так і проєктних (теоретичних концепцій, реформаторських документів, моделей децентралізації тощо).

Наш список побудований на трьох рівнях: класична філософська традиція (Платон, Арістотель, Каутілья тощо), сучасна академічна думка (Fukuyama, Lijphart, Elster, Tsebelis тощо), і верифіковані інституційні фреймворки, хоч ми їх і критикуємо за однобокість, але маємо давати собі рацію, що в них висвітлена частина, а значить нам це потрібно враховувати (V-Dem, WJP, Freedom House, International IDEA тощо).

!!!Наша ключова методологічна позиція: метрика є валідною лише тоді, коли вона виявляє не намір, а механізм. Наприклад питання «чи держава прагне до справедливості» — не метрика, а ось питання «який орган примушує виконувати рішення проти самого вищого органу, і чи захищені його члени від тиску» — метрика. Ми вважаємо це максимально практичним та важливим, але не повністю достатнім.

Під час написання цієї статті ми вже знаємо як доповнити ці метрики, але свідомо не робимо цього. Справа в тім, що такий пул як зараз, він є універсальним, на нашу думку, а доповнення вже дають певні додаткові параметри і доцільно їх використовувати лише тоді, коли перший пул метрик пройдено успішно (Додаткові метрики вийдуть окремою статтею).

Частина I. Теоретичне обґрунтування: чому саме ці виміри

1.1 Проблема людської природи як відправна точка

Всі моделі державотворення мають справу з незмінним матеріалом — людською природою або улюблена фраза – «людський фактор». Майже всі методики з якими ми працювали у цьому дослідженні, сходяться у думці: держава руйнується не зовні, а зсередини, і руйнує її завжди людина при владі.

Платон у восьмій книзі «Держави» стверджує, що ніщо в матеріальному світі не є вічним, тому навіть ідеальна держава неминуче деградує. Та описує п’ять стадій деградації — від аристократії через тимократію й олігархію до демократії і, врешті, тиранії. Кожна стадія — не результат зовнішнього завоювання, а наслідок домінування певного типу людської душі: честолюбної, жадібної, демагогічної.

Ведична традиція пропонує ту саму схему через концепцію трьох ґун: саттва (ясність, спокій, благість), раджас (пристрасть, динамізм та виражена активнсіть), тамас (інерція, невігластво, морок). Правитель у тамасі діє на основі ілюзій, у раджасі — заради власної вигоди; лише в саттві — заради блага інших. Каутілья в «Артхашастрі» будує свою систему державного управління навколо тієї самої аксіоми: чиновник є потенційним злочинцем, і структура держави мусить це враховувати, а не ігнорувати.

Медісон у «Федераліст №51» формулює це найлаконічніше та ближче до нашого сучасного мислення: «Якби люди були ангелами, жоден уряд не був би потрібен. Якби ангели керували людьми, не були б потрібні ані зовнішні, ані внутрішні обмеження влади».

Звідси витікає принципова вимога до будь-якої метрики – вона мусить перевіряти не те, чи є правителі доброчесними, а те, чи структура держави функціонує прийнятно навіть при недоброчесних правителях. Іншими словами чи достатньо в моделі державотворення механізмів антикрихкості, які б могли перевершити людський фактор деградації. Та бажано щоб вони були надзвичайно простими та природними.

А тепер глянемо на більш свіжі дослідження.

Francis Fukuyama у «Political Order and Political Decay» (2014) показує, що найпоширенішою патологією держав є «репатримоніалізація» — поступове повернення формально меритократичних інституцій до трибального принципу «своїх» або «кумівська влада». Це відбувається не через революції, а через повільне заміщення критеріїв відбору: компетентність поступається лояльності, лояльність — спорідненості.

Метрики блоку B нашого пулу спрямовані саме на виявлення цього процесу.

1.2 Вісім деструктивних якостей як основа виміру

На основі аналізу класичних і сучасних джерел ми виокремлюємо вісім антропологічних факторів, що системно руйнують державні інститути. Ми їх визначили по критерію впливу від самих небезпечних до менш небезпечних:

Першопричини (структурно небезпечні):

• Жага влади заради влади (філотімія у Платона, раджас у ведичній традиції) — трансформує реформатора у консерватора системи, яку сам будував, а потім і у тирана.
• Невігластво при владі (агʼяна / тамас) — найпідступніший фактор, бо людина щиро переконана у правильності рішень, що руйнують. Або вона просто «забиває» на своє незнання і ігнорує це. Цей фактор перегукується з п’ятим фактором – ілюзією компетентності. Тому ми тут розширено пояснимо ключові відмінності. «Людина не знає — і часто знає, що не знає, або принаймні здатна це визнати при правильних умовах. Проблема не в самооцінці, а в стані свідомості: вона діє з інерції, зі страху, зі звички — не з розуміння. Це темрява, що не бачить себе. Іншими словами вона не хоче або нездатна змінитися для своєї посади чи для часу місця й обставин.
• Страх втрати позиції — змушує блокувати компетентніших і придушувати критику.
• Трибалізм і нефотизм — це дві споріднені соціально-політичні практики, які базуються на первісній біологічній природі людини: захищати й просувати «своїх» проти «чужих»; число Данбара (150 осіб) визначає природну межу «своїх».

Вторинні фактори (підсилюють першопричини):

• Ілюзія компетентності (ефект Данінга–Крюґера при владі) Людина не знає — але впевнена, що знає. Проблема саме в самооцінці: некомпетентність блокує здатність оцінити власну некомпетентність. Це темрява, що переконана у своєму світлі. Зворотний зв’язок не проникає всередину. .
• Короткозорість (горизонт виборчого циклу проти довгострокових інтересів).
• Ехо-камера і групове мислення (Janis, 1972). (коли середовище навколо тебе формує неправильну картинку дійсності)
• Ідеологічна кристалізація (набута система поглядів стає фільтром, що відкидає реальність).

Саме ці вісім факторів визначають структуру нашого пулу метрик: кожен блок питань спрямований на виявлення інституційних запобіжників проти однієї або кількох з цих якостей.

1.3 Принцип «структури проти природи»

А тепер знову введемо аксіому для нашого дослідження. Центральна методологічна теза: жоден з восьми деструктивних факторів не можна усунути вихованням, відбором або моральними вимогами до правителів. Їх можна лише компенсувати правильною антикрихкою структурою.

Чому саме таку аксіому обрано. Тому, що ми не збираємося приймати ідеальні моделі держав де все відбувається поступово: чиновник народився у гарній сім’ї, чиновник отримав гарне виховання та освіту, чиновник практикувався на малих задачах і тепер він візьме і зробить нам дуже добре і всій державі також. Звичайно, це чергова утопія.

Давайте будемо цинічними в нашому висновку адже до цього незалежно прийшли найрізноманітніші традиції, розділені тисячоліттями і тисячами кілометрів.

Платон у пізніх «Законах» (відступивши від ідеальної «Держави») пропонує «номофілаків» — 37 охоронців законів, єдина функція яких наглядати за всіма, включно з найвищими правителями. Це перший в історії задокументований механізм інституційного нагляду, не заснований на чесноті того, за ким наглядають.

Каутілья в «Артхашастрі» (бл. 300 р. до н.е.) будує систему провокативних аудитів і обов’язкової ротації чиновників між регіонами кожні три роки. Його вихідна аксіома — людина при владі є потенційним зловживачем за визначенням, незалежно від попередніх чеснот, — і структура мусить враховувати цю аксіому, а не ігнорувати її.

Козацька Гетьманщина XVII–XVIII ст. виробила інститут генеральних осавулів — двох вищих посадових осіб, що діяли паралельно і взаємно контролювали одне одного. Генеральний осавул здійснював інспекцію козацьких полків від імені гетьмана, розслідував тяжкі злочини у середовищі старшини, стежив за виконанням судових вироків у всіх паланках війська і брав участь у дипломатичних переговорах.

Принципово важливо: осавул обирався козацькою радою з простих козаків низового товариства — не призначався гетьманом. Тобто механізм нагляду за виконавчою вертикаллю мав незалежне від неї джерело легітимності. На рівні полку ту саму функцію виконували полкові осавули, а на рівні сотні — сотенні, утворюючи триярусну систему незалежного операційного нагляду. Козацька традиція, таким чином, незалежно від європейської і азійської думки, прийшла до того самого висновку: контроль має бути вбудований у структуру, а не покладатися на добру волю того, кого контролюють.

Швейцарська конституція 1848 року реалізує принцип «Bundesrat» — сім рівних членів уряду без президента з надповноваженнями, з обов’язковою ротацією головування і консенсусним прийняттям рішень. Засновники свідомо відмовились від сильного виконавчого центру — саме тому, що не довіряли жодній окремій особі незалежно від її репутації.

Сингапурська Public Service Commission (PSC), створена у 1951 році і конституційно закріплена після незалежності 1965-го, вирішує проблему, яку китайська система кеджу не змогла вирішити за 1300 років: незалежність органу відбору від тих, кого він відбирає. Члени PSC призначаються президентом, а не прем’єром, і конституційно відокремлені від виконавчої влади. Критерії відбору публічні і верифіковані. Щорічні списки стипендіатів PSC публікуються повністю — із зазначенням школи, університету і спеціалізації кожного. Не «довіряйте нам» — «перевіряйте нас». Саме ця архітектура, а не особиста доброчесність Лі Куан Ю, зробила сингапурську держслужбу стійкою до «репатримоніалізації» після зміни поколінь керівництва.

Естонська X-Road архітектура робить монополію на державні дані фізично неможливою, а не просто юридично забороненою. Кожна держустанова зберігає лише свої дані; обмін відбувається через захищений протокол; кожен запит до персональних даних логується і доступний самому громадянину. Прозорість вбудована в архітектуру системи — вона не залежить від чесності адміністраторів.

П’ять традицій, п’ять епох, п’ять континентів — і один висновок: структура надійніша за чесноту.

Звідси наша вимога до метрики – вона повинна фіксувати не норму («держава гарантує незалежність суду»), а механізм («який орган з яким бюджетом і яким захистом персоналу примушує виконувати рішення суду щодо вищого органу»).

Частина II. Аналіз та класифікація джерел

Перед описом власного пулу необхідно систематизувати наявні фреймворки — розуміти, що вже вирішено і де залишаються прогалини.

2.1 Академічні фреймворки

Francis Fukuyama — тривимірна модель держави. У «State-Building» (2004) і «Political Order and Political Decay» (2014) Fukuyama пропонує три незалежні виміри будь-якої держави: сила (спроможність виконувати рішення), верховенство права (обмеження держави законом), демократична підзвітність. Його ключовий внесок — концепція «decay»: держава деградує не катастрофічно, а повільно, через «репатримоніалізацію» інститутів. Перетин з нашим пулом: блоки A (концентрація влади) і F (самокорекція) безпосередньо операціоналізують Fukuyama’s decay theory.

Arend Lijphart — «Patterns of Democracy» (1999, 2012). Порівняльний аналіз 36 демократій за десятьма вимірами консенсусної і мажоритарної моделей. Lijphart емпірично доводить, що консенсусні демократії (розподіл влади, пропорційне представництво, федералізм) демонструють кращі показники добробуту громадян і нижчу нерівність. Перетин: блоки A і E нашого пулу — операційна версія його десяти вимірів.

Jon Elster — «Ulysses Unbound» (2000). Теорія конституційного самообмеження: чому і як держави зв’язують в майбутньому собі руки. Elster показує, що «pre-commitment» (попереднє зобов’язання) тримається лише якщо вигода від порушення нижча за вигоду від дотримання — і тільки якщо є зовнішній виконавець. Перетин: питання A5, A6 і F2 нашого пулу — пряма операціоналізація теорії Elster.

George Tsebelis — «Veto Players» (2002). Математична теорія: кількість і позиції «гравців вето» визначають стабільність системи і діапазон можливих змін. Чим більше гравців вето з різними позиціями, тим менший «winset» (простір для зміни статус-кво). Перетин: наш блок A структурно вимірює кількість і незалежність вето-гравців. Оптимум для системи, що поєднує стабільність і гнучкість — 3-5 незалежних вето-точок.

Andrew Reynolds — «The Architecture of Democracy» (2002). Порівняльний аналіз виборчих систем і конституційного дизайну для суспільств з конфліктами. Важливий для питань E3 і E4 нашого пулу — перехідний механізм і інтеграція збройних формувань.

2.2 Інституційні фреймворки

V-Dem — Varieties of Democracy. Найповніший існуючий фреймворк: 483 індикатори, 202 країни, з 1789 року (кількість індикаторів може бути вже іншою). П’ять принципів демократії: електоральна, ліберальна, партисипативна, делібераційна, егалітарна. «Liberal Component Index» V-Dem — найближчий академічний аналог нашого блоку A, але наш блок не схильний до сильної лібералізації на відміну від  V-Dem. Критична відмінність: V-Dem вимірює те, що є, наш пул — що мусить бути для стійкості.

World Justice Project — Rule of Law Index. 8 факторів, 44 субфактори, 142 країни. Фактор 1 «Constraints on government powers» — буквальний аналог нашого блоку A: субфактори 1.1–1.5 відповідають нашим питанням A1–A5. WJP операціоналізує «верховенство права» детальніше, ніж будь-який інший фреймворк.

Freedom House — «Freedom in the World». 25 питань (10 про політичні права, 15 про громадянські свободи), шкала 0–4 за кожним. Методологія заснована на Загальній декларації прав людини. Обмеження: орієнтований на мінімальні стандарти ліберальної демократії, не розрізняє якість механізмів всередині «вільних» держав.

International IDEA — Constitution Building Primers і Assessment Tools. Серія практичних посібників для конституцієтворців з «think-points» — питаннями для обговорення. «Assessing the Quality of Democracy» (IDEA, 2008) — системний фреймворк оцінки якості демократії. IDEA — єдина організація, що має практичні Assessment Tools (чеклісти питань) аналогічні нашому формату.

World Bank WGI — Worldwide Governance Indicators. Шість вимірів: голос і підзвітність, політична стабільність, ефективність уряду, якість регулювання, верховенство права, контроль корупції. Агрегує 35 джерел. Обмеження: перцептивні дані, відображають сприйняття, а не механізми.

Open Government Partnership — OGP Self-Assessment. Чотири принципи: прозорість, підзвітність, участь громадян, технології та інновації. Найдетальніші питання про відкриті дані і доступ до інформації — перетин з нашим блоком C.

2.3 Прогалини наявних фреймворків

Аналіз показує: жоден з існуючих фреймворків не охоплює одночасно всі сім вимірів нашого пулу. Систематичні прогалини:

• Захист майбутніх поколінь (блок D): лише Уельський закон 2015 р. і Oxford Future Generations Commission мають операційні інструменти. Жоден великий індекс не включає цей вимір системно.
• Незалежність відбору і контроль критеріїв (блок B): WJP і V-Dem вимірюють незалежність державної служби, але не питання «хто контролює тести на компетентність і чи публічні критерії».
• Ціннісна узгодженість (блок G): жоден фреймворк не ставить питання «чи відповідають механізми задекларованим цілям» — це оригінальний вимір нашого пулу.
• Епістемічна монополія (блок C): V-Dem має індикатори свободи медіа і академічної свободи, але архітектурне питання «децентралізація баз даних як структурний захист» — відсутнє.

В наступній сатті ми покажемо сам пул та розриємо його механізм роботи.

Висновки

Наша спроба синтетичного пулу метрик, являє собою спробу подолати розрив між філософською традицією державотворення і операційними інструментами сучасної політичної науки. Він не є черговим індексом демократії або рейтингом держав. Це діагностичний інструмент для аналізу моделей — як реально існуючих, так і проектних — з точки зору їхньої структурної стійкості до деградації.

Ну і саме головне, цей пул не ідеальний, ми його створювали за принципом прецедентів.

Бібліографія

Класичні джерела

• Platон. Держава. Закони.
• Арістотель. Політика.
• Каутілья. Артхашастра (бл. 300 до н.е.).
• Бгаґавад-ґіта (з коментарями традиції).
• Рамаяна,
• Махабхарата,
• Шрімад-Бгаґаватам.
• Hamilton, A., Madison, J., Jay, J. The Federalist Papers. 1787–88.

Академічні монографії

• Fukuyama, F. State-Building: Governance and World Order in the 21st Century. Cornell UP, 2004.
• Fukuyama, F. Political Order and Political Decay. FSG, 2014.
• Lijphart, A. Patterns of Democracy. Yale UP, 1999; 2nd ed. 2012.
• Elster, J. Ulysses Unbound. Cambridge UP, 2000.
• Tsebelis, G. Veto Players: How Political Institutions Work. Princeton UP, 2002.
• Reynolds, A. (ed.) The Architecture of Democracy. Oxford UP, 2002.
• Janis, I. Victims of Groupthink. Houghton Mifflin, 1972.
• Popper, K. The Open Society and Its Enemies. Routledge, 1945.

Інституційні фреймворки

• V-Dem Institute. Varieties of Democracy Dataset v13. University of Gothenburg, 2024. vdem.net
• World Justice Project. Rule of Law Index 2024. worldjusticeproject.org
• Freedom House. Freedom in the World 2026. freedomhouse.org
• World Bank. Worldwide Governance Indicators. 2025 Methodology Revision.
• International IDEA. A Practical Guide to Constitution Building. 2011.
• International IDEA. Assessing the Quality of Democracy. 2008.
• International IDEA. Constitution Building Primers Series. constitutionnet.org
• Open Government Partnership. OGP Self-Assessment Framework. opengovpartnership.org
• Transparency International. Government Defence Anti-Corruption Index. ti-defence.org

Законодавчі акти і практика

• Wellbeing of Future Generations (Wales) Act 2015.
• Swiss Federal Constitution 1999 (Bundesrat model).
• Estonian X-Road Architecture Documentation. x-road.global
• Norwegian Government Pension Fund Global. norges-bank.no
• Singapore Public Service Commission. psc.gov.sg
• Hong Kong ICAC. icac.org.hk