Мова – це не про інформацію. Мова – це про емоцію. Про ідентифікацію. І ще про дещо цікаве…

В кожного з нас у серці закарбована мова матері. Та мова, яку ми чули ще до народження на світ. Так сталося, що в когось вона Українська, в когось – Російська, а в когось – декілька мов одразу. Розуміння і прийняття цього одразу знімає більшість проблем між людьми. Я знаю, що ця мова – мова твоєї мами і це природньо: любити її і захищати її. Маєш абсолютне моральне право на те. Я визнаю Твоє право на мову твоєї мами. Так само, як Ти визнаєш моє право. І в нашому спілкуванні, якщо воно нам цікаве, ми завжди знайдемо спільну мову. Бо перед мовою є фундаментальні духовні принципи: Прийняття та Повага.

Прийняття та Повага. Один з перших кроків із тварини в люди.

Тепер про відмінності і яке саме вони мають значення в поточному контексті.

Ми знаємо і розуміємо відмінності між Українською та Російською мовами. Незалежно від того знання, емоційні розбіжності зустрічаються по всьому світі. США, південні і північні штати, німці в різних землях Німеччини, також Австріяки – можуть просто не розуміти одне одного, настільки різняться діалекти. Сам чув. Про Індію та Китай взагалі мовчу. Не був, не знаю. Був у різних українських селах в дитинстві. Вдавалося уникати фізичного впливу лише через те, що з Києва. А значить – взагалі з іншої планети. Зрештою – всі тролять всіх. Через вимову, через діалект, через банан у роті. Ну, ти ж знаєш, як вони на наше пиво кажуть?

Агресія ідентифікації це неусвідомлений, а значить – тваринний рівень. Хай і високий, бо є вже здатність говорити. Але поведінкові реакції такі самі примітивні, як і у якихось щурів.

Ми, які беруть на себе сміливість зватися людьми, тобто, істотами, які володіють усвідомленою поведінкою, можемо обирати: як застосовувати мову для покращення особистого і суспільного життя.

Сценарій 1: Самоідентифікація. «Ти з іншого села. Розмовляєш не так, як ми. Ти – чужий. Тебе треба п%%ти^[1]!» Прекрасна, типова реакція самців і самиць. Лише люди, які вмикають мізки, можуть скористатися сценарієм на благо.

– Якщо чужий – розкажи, як там у вас, у чужих? Що доброго? Чому можна повчитися? Чому можемо навчити ми, окрім п%%ти?

І ось зовсім поганий сценарій саме на тут і зараз: Я українець, але говорю Російською. І не хочу знайомитися з Українською. Чому сценарій поганий? Бо мова – фактор несвідомий, емоційний. І все, що звучатиме Російською, буде ближче і миліше ніж будь-що іншими мовами. І нічого ти з цим не поробиш. Це рефлекс. Рефлекс.

Хто вміє долати власні рефлекси? Мало хто. Це постійна усвідомлена практика, долати свої рефлекси. І неперевершена російська пропагандистська машина^[2], яка працює сторіччями, побудувавши з Петра Першого свою міфологію, робить тебе, друже своїм підсвідомим прихильником, як сопливого синка. І навіть мене якось робить, бо в радянській сімʼї Російської було багато. Єдиний вихід – долання рефлексів. Вивчити ще одну, дві, три мови. Це означає: одна, дві, три культури, міфології, світоглядні ракурси. Нова мова – це не триста слів в аеропорту. Це величезний пласт культури. Це якісь поняття, які не переносяться прямо в інші мови. Це, нарешті – дублювання чи потроєння відповідних нейронних структур в мозку. Якщо одна пошкодиться, інші працюватимуть^[3]. Кількість вивчених мов – прямий показник інтелігентності людини. Бо це майже біологічний індикатор широти її світогляду.

Людям, чия рідна мова – Російська. І особливо людям з радянським минулим.

Я особисто сприймаю Російську мову, досить багато нею спілкуюся і в дитинстві читав все, що попадало під руку.

Як модно казати зараз, в нас вбудований здоровенний бекдор, вразливість, до радянської пропаганди: мовно-культурний код, прямий опір якому енергетично виснажливий. Кажуть, легше віддатися, ніж пояснювати…

Лікування досить прямолінійне: Апгрейд мозку. Фізичнинй. Через багатомовність. Полігамію… Ой, не так!
Поліглотство.

А країну для наших нащадків, та й для нас, будувати мудро, з урахуванням того, хто стоїть поряд. І генерувати сенси вже більше Українською мовою, щоб відірвати і запобігти проникненню антилюдської ідеології, побудованій на красивій брехні, про що, власне і каже Біблія і повʼязані з нею писання.

Ураїнська дитяча література має багато справжніх шедеврів, як власного виробницьтва, так і перекладів світових джерел. Український контент для більш дорослих є досить бідненький поки що. Вважаю, що все добре, що є Російською, варто брати до вжитку і потроху формулювати спільний мовно-культурний код нашого суспільства. На противагу – УВАГА!!! – не російському, а тому нелюдському, що прийшло до нас через радянський союз та його імперського попередника. Як би то не звучало.

Прийняття та Повага. Один з перших кроків із тварини в люди.

1. Покарати ↑
2. Знову ж-таки не знаю лише дещо чув про Китай, про мусульманські вправи в Індії, про роль Римської імперії у знищенні ведичних знань майбутньої Європи, і так довго-довго про інформаційно-культурну зачистку. Тобто – революцію! ↑
3. Про це пише нейрохірург Рахул Джандіал у книзі «Нейрофітнес». Лікар регулярно мав справу із враженими ділянками мозку людини і описує ситуації, коли після операції людина втрачала здатність говорити однією з відомих раніше мов. При цьому іншими мовами вона могла говорити! Мовний бекап – це круто! ↑