Чому армія не хоче аутсорса?

Ну не хоче і все тут! Хочеш діяти – ставай до лав! А не стаєш – ти чужий! Оте більшовицько – гітлерівське гасло: «хто не з нами, той проти нас!»

На мою думку, сили Українського спротиву втрачають п’ятдесят відсотків (щонайменше!!!) технічного та інтелектуального потенціалу, який інакше міг би покращити наші технологічні та організаційні спроможності і зберегти якщо не сотні, то принаймні десятки тисяч життів наших людей.

Серед багатьох причин особливо вкурвлює бажання безроздільної влади, до якої звикли люди у погонах великих і не дуже. Ген рабства не пускає у партнерські стосунки. Лише повне підкорення. Хто цікавився – впізнає типову поведінку москалів. Чи москалі ми? Болісно великою мірою – так. Вихідці з одного табору. І ми і вони. Хоча в нас свободи було, повторюю: БУЛО!!! більше, ніж у них.

Аутсорс передбачає партнерські стосунки. Не покомандуєш. Не поволаєш і не обкладеш матюками. Не пошлеш під настрій носити кругле і катати квадратне. Хто ж згодиться на таке неподобство?

Тіко не нада, прошу Вас, про секретність. Порахуйте не солдатів – офіцерів і сержантів з Тєлеґрамом, Вайбером, Тік-током і Pin-UP на мобільниках. І пальоним русскім Виндоузом на волонтерських компʼютерах. Цього можна було би уникнути, якби нормальні аутсорсери могли взятися за справу.

Якби ж військо запрошувало до співпраці, а не прагнуло ковтнути із тельбухами, майже увесь український бізнес і освіта долучилися би до спільної справи. Самі би знайшли слабкі місця, самі би поставили цілі, самі би профінансували і зробили те, що наразі з величезною клоунадою (ну, і, зрозуміло, з відповідним фінансуванням) роблять військові структури. І зробили би це ще у двадцять другому! Але ж ні. Звикли брати страхом і насильством. Власною обмеженістю позбавляти своїх же помічників ресурсів і перспектив. Але бізнес і інтелект не сплять. Піднімають економіку Європи і Сполучених Штатів. Та попри все, наш приватний оборонний бізнес якось, на велике диво, підіймає голову!

Так, панове професійні військові родом із радянської школи! Більшість людей, які спеціалісти, не хотять погонів і начальства у чоботях. Не хотять вони також гинути у боях. Боягузи? Саме так! Боягузи. Але величезна і самодостатня армія цих боягузів могла би сильно допомагати і війську і країні в цілому.

Написане тут проявляється не всюди. Є розумні командири, розумні керівники. Тихесенько, рік за роком, проявляються результати партнерської взаємодії. Українців з Українцями. Часто із-за кордону.