Щастя як стан творення: шлях до справжньої людяності

Щастя – коли забуваєш себе у творенні. Те, що ти робиш, як відчуваєш – виходить за межі звичного самосприйняття і розширюється до невідомості. Чи ти співаєш, чи проводиш управлінську нараду, чи розсіваєш насіння серед весняного поля. Кожному – своє.

Щастя – це стан. Емоційний, енергетичний. Де людина повністю розкриває свої можливості або рухається до їх розкриття. Тут працює натхнення – включення у творчий потік, в якому людина набуває незвичайних для неї здібностей.

Щастя – коли займаєшся тим, для чого ти створений.

Кожна людина має свої унікальні таланти, які залишаються невидимими, допоки ми діємо лише на тваринному рівні. Людина відчуває потяг до того, що її надихає. І, що цікаво, коли вона цим займається, вона перебуває в стані щастя. Не просто задоволення чи комфорту, а саме щастя.

Такий стан можливий лише тоді, коли людина діє за власною волею і робить те, що її справді надихає.

Власна воля – діяти за покликом серця – можлива здебільшого тоді, коли потреба у виживанні вже задоволена. Тобто, коли немає страхів. А страх, за своєю суттю, завжди є страхом смерті.

У нашому суспільстві усвідомлення власної волі та покликання часто спотворене соціокультурними цінностями і штампами. Через це людина живе не бажаннями свого серця, а ідеями, нав’язаними оточенням. І це починається з раннього дитинства.

Суспільство і культура, де діти виховуються у стані вільної волі, любові та без обмежень у пізнанні себе – такі спільноти мають перевагу над рештою. Наприклад, єврейська культура виховання дітей і успіх єврейської спільноти у світі.

Замінники щастя – це примітивні показники “щурячої ієрархії”: крутизна, здатність до насильства, маніпуляції через силу, розум, секс тощо. То навіщо нам дана людська, а не щуряча свідомість?

Ідея позбутися страхів – пізнати себе – досягти щастя через свою справжню діяльність – може втілитися у суспільстві, яке поставило за мету досягнення щастя кожним. По суті, це й є вільне суспільство – спільнота вільних людей.

Вільних від чого? Від страхів, від внутрішніх і зовнішніх перепон до щастя. Ця ідея настільки реалістична, наскільки розроблені технології досягнення щастя. І передусім – наскільки зрілі наші знання про людину.

Лише та людина, яка відчула потік буття, натхнення, вільного творення, здатна судити про щастя. З такої людини, ймовірно, насміхатимуться, заздритимуть їй, не розумітимуть її. Бо про щастя в книжці не прочитаєш. Його потрібно відчути.

Як тварини ми всі приблизно однакові. Базові потреби, схильності, структури які ми утворюємо – все вже достатньо вивчено психіатрами, військовими спеціалістами та маркетологами. З тваринної точки зору в нас лише боротьба. Крапка.

Наука про людину змінює гру радикально. Додаються нові виміри буття, відчуття й діяльності. Можна їх назвати Божественними і трепетати. А можна просто визнати, що в людських вимірах кількість варіантів прояву себе – приголомшлива. Для конкуренції просто немає умов. Кількість ніш та полів діяльності – безмежна.

Ті, хто вивчав людину лише як один із видів тварин, не бачитимуть майбутнього. Мудрі люди кажуть, що надходить космічний період просвітлення свідомості. Тому все більше людей схильні прокидатися. Рівень енергій підвищується. Частоти ростуть. Хтось перебудовується. Хтось не витримує.

Одна мудра людина сказала, що мета світових релігій (як чинників масового світогляду, а не духовних практик) – позбавити людство страху смерті. Релігії, схоже, не впоралися. Хоча ідея позбутися страхів через знання (хай навіть через віру) – дуже гарна. Більше того – фундаментальна.

Та повернімося до реалій. Очевидно, що панування страху і стан виживання – є основним станом сучасного суспільства.

Релігійні постулати, переписані зі стародавніх джерел у часи темної свідомості людства, не викликають у розумних людей довіри. Вони просякнуті тваринними бажаннями: домінуванням, підкоренням, страхом, ворожістю до інших ідей.

Той, хто хоч раз стикався із перекладами світоглядних текстів, не буде довіряти перекладам. Спотворення накопичуються на рівні:

Результат – тексти, позбавлені ключа до розуміння.

З досвіду практик у різних традиціях я побачив, що є принципові речі, які однакові в усіх традиціях:

Можна сказати, що будь-яка фундаментальна традиція спрямована на виведення людини за межі тваринної свідомості.

Знайомство (винятково через практику) з такими традиціями та формування нерелігійних технологій, очищених від намірів підкорення – це база для створення ідеології вільного світського суспільства.

На мій подив, це видається можливим. Існує багато практиків з різних традицій. Ці люди пройшли шлях усвідомленості і можуть спільно формулювати технології без прив’язки до релігії чи до наших сучасних, часто хворих суспільних цінностей.

Розсудіть: чи не смішно це? Відкриття серця. Приборкання жадібності, заздрості, хіті, неспокійного розуму? Нормальна людина прагне перемогти всіх. А хто переможе мене, тому я заздритиму і поллю його багном – в думках і в соцмережах. Правда?

Але зверніть увагу: я не пишу “знищення”, я пишу “приборкання”. Якісь риси, як бажання перемоги, сексуальність, жадібність до чогось – чудові риси, якщо ми ставимо їх собі на службу, а не стаємо їхніми рабами.

Сфера, яка зветься знанням, а не просто інформованістю, досягається лише через переживання відповідного досвіду. Мудрі люди кажуть: істину неможливо розповісти. Її можна лише пережити.

Все, що ми розповідаємо, це – пропаганда. Мета цього тексту – також пропаганда. Це ще не правда. Правда настає тоді, коли ми спробуємо на практиці, як то – перебувати в стані щастя.

Багато хто з нас має цей досвід. Мені пощастило таке відчути.